П'ятниця, 23 серпня 2019

Ветерани Верховини згадують свої кращі роки у команді

 

На виїзді середина 60-х
На виїзді. Середина 60-х років: Пойда А., Скунць Ю., Звірич І., Шкрюба М., Кулага В., Іванина В.

Микола Шкрюба, гравець, беззмінний капітан, тренер ФК “Верховина”, провів у дорослій команді більше 20 років (!) — з 1964-1984 рр. За юнацький склад дебютував ще в 1962 році, коли ходив у 7 клас. За дорослих почав грати вже з 1964 року. У ті роки тренував міжгірську команду спочатку Іван Григорович Чаплигін, який взимку займався  підготовкою лижників, а влітку виховував футболістів. І саме з лижного спорту Микола Федорович потрапив у футбол, а потім наставником став Йосиф Дюрек. За його керівництва у 1966 році “Верховина” у зоні “Б” виграла перше місце і здобула право зіграти у так званій центральній зоні.

— У ті часи, — пояснює Микола Федорович, — на Закарпатті існували три зони — “А”, “Б” і “В”. “Верховина” завжди грала у другому дивізіоні, а після чемпіонства здобула право перейти у вищу лігу, але тренер відмовився, бо основні гравці мали призиватися в армію.

Так і сталося — Микола Шкрюба, Василь Іванина, більш відомий футбольним вболівальникам як “Боско”, та інші пішли в армію. Микола Федорович розповідає, що “Боско” був кращим у той час гравцем, за строкової служби у Львові він навіть грав за центральний армійський клуб. До речі, незважаючи на солідний вік Василь Іванина і зараз ще у добрій спортивній формі і щонеділі грає з ветеранами “Верховини”.

Після армії Микола Шкрюба продовжив грати у складі міжгірців. Застав і каденцію тренера Степана Штеня, який у 1982 році перейшов у Долину (Івано-

 Франківська область). У цьому ж році Микола Федорович стає граючим тренером, капітаном команди, а наприкінці сезону “верховинці” вдруге виграють першість області у своїй зоні. Тоді всім футболістам дали І спортивний розряд (зараз аналогічним є КМС – авт.).

Хочеться відмітити, що фотоархів Миколи Федоровича дуже об’ємний, з більше двадцяти світлин, представлених редакції, кожна має історичну цінність для нашого матеріалу. Але одразу всі вони, звичайно, не помістяться, тому доводиться розділяти їх на розміщення в декількох номерах.

 

Фурді  
 Василь Дмитрович Фурдь разом з дружиною Оленою Федорівною.  

Василь Фурдь, захищав кольори “Верховини” з 1968 до кінця 1970 рр.

— У футбол грав від коли себе пам’ятаю, а у команду потрапив, можна сказати, випадково, — згадує Василь Дмитрович. — Якось, відвідавши тренування юнацького складу, мене запримітив тренер, ним був Йосиф Дюрек, тодішній директор районної друкарні і дав можливість пограти з своїми підопічними. Цим шансом я скористався сповна і вже на наступне тренування мені сказали принести документи для реєстрації у команді. Так у 14 років я почав виступати спочатку за юнацький, а згодом і дорослий склад “Верховини”. До тренування ставилися всі дуже відповідально. Хто пропускав хоча б одне — одразу відправлявся у запас, два поспіль пропущені заняття — і тебе вже не включали в склад взагалі, незважаючи на авторитет чи статус у команді.

Фінансувався клуб у ті часи флагманом міжгірської промисловості — заводом “Селена”. Більшість гравців були його працівниками і після недільних ігор мали відгул. Також керівництво відпускало з роботи працівників-футболістів на тренування. Інша історія була у Василя Фурдя, адже трудився у місцевому лісокомбінаті і подібними перевагами, як і ще троє його колег, котрі виступали за “Верховину”, не користувався.

У 1972 році Василя Дмитровича призвали до лав Радянської армії. Служити довелося у Чехословацькій СР. Там продовжував грати у футбол і навіть вигравав внутрішній чемпіонат між армійськими колективами. Після строкової служби продовжив грати за “Верховину”, тоді в клубі змінився тренер, ним став Степан Штень. Василь Фурдь згадує його, як досить жорсткого і авторитарного наставника, який не жалів ні власних сил, ні сил гравців. Степан Йосипович дійсно для міжгірського футболу зробив чимало, але Василь Дмитрович не повністю розділяв такі методи роботи коуча і вже наприкінці 70-х перейшов у команду “Електорн”.

стара трибуна  
Микола Шкрюба, Микола Шуберт, Микола Куричка на фоні старого трибунного приміщення стадіону “Авангард”, 1970 р.Василь Фурдь разом з товаришами по службі в Чехословацькій СР, 1972 р.  

У Василя Дмитровича мені пощастило побувати у гостях. У свої 62-а він у подробицях пам’ятає роки,

Юнацький склад 1970  
Юнацький склад ФК “Верховина” (1970 рік) після виїзної перемоги 2:1 над ФК “Буштино”: капітан Василь Фурдь, голкіпер Іван Шунинець, гравці — Василь Шунинець, Микола Шуберт, Іван Скаловці, Іван Чепара, Володимир Бундзяк, Михайло Бундзяк, Михайло Пойда, “Філіп“ (родом із Ізмаілу Одеська обл.), Богдан Шуберт.  

 проведені у “Верховині”. Деякі факти з кар’єри чоловікові допомагає пригадувати й дружина Олена Федорівна. Цікаво, що знає вона дуже багато, до речі, Олена Федорівна має до футбольної історії нашого краю безпосереднє відношення — на початку 80-х була медиком команди “Електрон”, яка два роки поспіль брала участь у першості Закарпаття. Разом вони перечислили всі 22 команди, які грали у зоні “Б” обласного чемпіонату: по 2-і з Рахова, Тячева, Дубового, В. Бичкова, Хуста, Виноградова та по 1-ій з Ясіня, Тересви, Королева, Петрова, Бедевлі, Нересниці, Усть-Чорної, Вишкова і Міжгір’я. Василь Дмитрович з дружино Оленою разом вже більше 40 років. Секрет їхнього порозуміння за щасливого подружнього життя простий, адже обоє цікавляться футболом, підтримують один одного, а у молоді роки на виїзні ігри їздили теж разом.

— У ті роки багато хто з гравців брав своїх дружин з собою на ігри, — розповідає Олена Федорівна. — Автобусів навіть тоді ще не було, вони з’явилися пізніше. З початку за транспорт були меблевози — вантажні автомобілі. Ми встеляли сіном кузов і так добиралися на місце. Якось за подорожі у Ясіня всім

 жінкам довелося екстрено покидати кузов машини. Причиною стало те, що неподалік був пропускний пункт і команду могли перевірити прикордонники. Так як жінок у заявному листі на гру не було, то їх могли прийняти за потенційних порушниць кордону, тоді проблем не обберешся. Тому жінки до ночі, просто в полі, чекали поки хлопці завершать поєдинок і на зворотній дорозі заберуть їх додому. Зазвичай майже кожній такій поїздці була притаманна часточка екстриму.

Василь Дмитрович і до сьогодні живе футболом. Цікавиться газетними публікаціями, не пропускає жодного матчу збірної, стежить за чемпіонатом

країни. Каже, що у глибинці, а проживає зараз у с. Ізки, не має кабельного телебачення, відтак його виручив товариш Іван Кедьо, який настроїв супутникове телебачення і зараз у нього є можливість стежити за футбольним життям країни, за що висловлює вдячність телемайстру.

 

Фото з архівів Миколи ШКРЮБИ та Василя Фурдя.

 

 

 

 

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

asociat

Меню користувача

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Районні видання

ufptnf2

online2

Міжгір’я в ретро

007

Соціальний проект

Міжгір’я спортивне

emblem mini

Фан зона ФК "ВЕРХОВИНА"

Календар подій

Август 2019
23
П’ятница
21:48
mobile