Субота, 23 січня 2021

1. Територіальна виборча комісія на період здійснення своїх повноважень забезпечує організацію і проведення місцевих виборів у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства України.

2. Відповідна територіальна виборча комісія, яка встановлює результати виборів депутатів Верховної Ради, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, результати виборів сільського, селищного, міського голови:

1) забезпечуєпідготовку та проведеннявідповіднихмісцевихвиборів;

2) утворюєтериторіальні, багатомандатнівиборчі округи відповідно до ВиборчогоКодексу України, встановлюєїхнімежі та єдинунумерацію, визначаєкількістьмандатів, якірозподіляються у багатомандатнихвиборчих округах;

3) надаєправову, організаційну, методичну, технічнудопомогунижчестоящимвиборчимкомісіям в частиніїхньоїдіяльності, щостосуєтьсявиборіввідповідної ради, сільського, селищного, міськогоголови, організовуєнавчаннячленівцихкомісій з питаньорганізаціївиборчогопроцесу;

4) реєструєкандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міськогоголови, їхдовіренихосіб, представників, уповноваженихосіборганізаційпартій - суб’єктіввідповідноговиборчогопроцесу та видаєїмпосвідчення;

5) розглядаєпитаннящодоскасуванняреєстраціїкандидатів у випадках, передбаченихВиборчимКодексомУкраїни;

6) інформуєнаселенняпрозареєстрованихкандидатів у депутати у відповіднихвиборчих округах, кандидатів на посаду сільського, селищного, міськогоголови;

7) затверджує текст виборчихбюлетенів на відповіднихмісцевихвиборах, забезпечуєвиготовленнявиборчихбюлетенів та передачу їхвідповіднимтериторіальним, дільничнимвиборчимкомісіям;

8) вирішуєпитаннящодовикористаннякоштів на проведеннявідповіднихмісцевихвиборів, забезпечуєїхцільовимвикористанням;

9) сприяєорганізаціїзустрічейкандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міськогоголови з виборцями;

10) забезпечуєвиготовленнябланківпротоколів та іншоївиборчоїдокументації, а територіальнавиборчакомісія, яка утворюєдільничнівиборчікомісії, - також печаток, штампів і передаєїхвідповіднимдільничнимвиборчимкомісіям, якщо Центральною виборчоюкомісією не встановленоінший порядок їхвиготовлення;

11) заслуховуєінформаціювідповіднихтериторіальних, дільничнихвиборчихкомісій, місцевихорганіввиконавчоївлади та органівмісцевогосамоврядування з питань, пов’язаних з підготовкою і проведеннямвідповіднихмісцевихвиборів;

12) здійснює контроль за наданнямсписківвиборцівдільничнимивиборчимикомісіями для загальногоознайомлення та уточнення;

13) реєструєофіційнихспостерігачіввідкандидатів, місцевихорганізаційпартій - суб’єктіввиборчогопроцесувідповіднихмісцевихвиборів, відгромадськихорганізацій;

14) здійснює контроль за використаннямкоштіввиборчихфондівсуб’єктіввиборчогопроцесунавідповіднихмісцевихвиборах;

15) здійснює контроль за дотриманнямвстановленогоВиборчогоКодексуУкраїни порядку проведенняпередвиборноїагітації;

16) визнаєголосування на виборчійдільницінедійсним за результатами повторного підрахункуголосіввиборців на виборчійдільниці у випадках та порядку, передбаченихВиборчим кодексом України;

17) встановлюєрезультативиборівдепутатів, сільського, селищного, міськогоголови в порядку, визначеномуВиборчогоКодексу України, здійснюєофіційнеоприлюдненнярезультатіввідповіднихмісцевихвиборів;

18) реєструєобранихдепутатів, сільського, селищного, міського голову;

19) організовуєпроведенняповторногоголосування і повторнихмісцевихвиборів у випадках, передбаченихВиборчим Кодексом України;

20) розглядаєзвернення, заяви і скаргистосовнопідготовки та проведеннявідповіднихмісцевихвиборів, приймаєщодо них рішення;

21) забезпечує передачу на зберігання до відповідноїархівної установи виборчої та іншоїдокументації в порядку, встановленому Центральною виборчоюкомісією;

22) здійснює в межах відповідноїадміністративно-територіальноїодиниці контроль за додержанням та однаковимзастосуваннямзаконодавства про місцевівибори в частині, щостосуєтьсявідповіднихмісцевихвиборів; скликає у разінеобхідності за власноюініціативоюзасіданнядільничноївиборчоїкомісії;

23) здійснюєіншіповноваження, передбаченічинним законодавством України.

3. Територіальнавиборчакомісія, яка відповідно до частинипершоїстатті 255 ВиборчогоКодексу Українивстановлюєпідсумкиголосування на відповіднихмісцевихвиборах, під час організаціїпідготовки і проведення таких виборівздійснюєповноваження, передбачені пунктами 3, 11, 12, 15, 16, 20-22 частинидругоїцієїстатті, передаєдільничнимвиборчимкомісіямвиборчібюлетені, складає протокол про підсумкиголосування з відповіднихмісцевихвиборів та транспортуєйого разом з іншоювиборчоюдокументацією до виборчоїкомісії, яка встановлюєрезультати таких виборів:

1) сільська, селищна, міськавиборчакомісіяскладає протокол про підсумкиголосування з відповіднихвиборівдепутатівВерховної Ради, обласної ради у територіальнихвиборчих округах, частинітериторіальноговиборчого округу, утворених у межах відповідно села, селища, міста (чивідповідноїтериторіальноїгромади), та передаєйоговиборчійкомісії, відповіднійобласнійвиборчійкомісії;

2) районна в містівиборчакомісіяскладає і передаєміськійвиборчійкомісії:

а) протокол про підсумкиголосування з виборівдепутатівміської ради в територіальномувиборчомуокрузічийогочастині (у міськійтериторіальнійгромаді з кількістювиборців 10 тисяч і більше) або в багатомандатнихвиборчих округах (у міськійтериторіальнійгромаді з кількістювиборців до 10 тисяч);

б) протокол про підсумкиголосування з виборівміськогоголови;

3) сільська, селищна, міськавиборчакомісіяскладає та передає до районноївиборчоїкомісії протокол про підсумкиголосування з виборівдепутатіввідповідноїрайонної ради в територіальномувиборчомуокрузі, частинітериторіальноговиборчого округу, утворених у межах відповідно села, селища, міста (чивідповідноїтериторіальноїгромади), та передаєвстановленіпідсумки до відповідноїрайонноївиборчоїкомісії.

4. Виборчакомісія, обласні, районні, міські, районні у місті (у містах, в якихутворенірайонні у місті ради), селищні, сільськівиборчікомісіїінформуютьВерховну Раду України, Центральнувиборчукомісію, відповіднімісцеві ради про обранихдепутатів та сільських, селищних, міськихголів.

Відділ "Міжгірське бюро правової допомоги"

Одним з основних прав військовослужбовців є право на безоплатну правову допомогу.

Первинна правова допомога  передбачає:
- отримання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань ;
- складення заяв, скарг та інших документів;
- допомога в забезпечення доступу до вторинної правової допомоги та медіації.
Вторинна правова  допомога передбачає:
- захист у кримінальних провадженнях;
- представництво в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
- складання документів процесуального характеру стосовно питань, пов’язаних з соціальним захистом.
Для цього треба підготувати необхідні документи:
- паспорт громадянина України;
- ідентифікаційний номер
- посвідчення учасника бойових дій.
Для того, щоб її отримати треба звернутись  до найближчого  районного бюро з надання  безоплатної правової допомоги за місцем фактичного проживання

Крім того, у захисників України є право на безоплатне медичне забезпечення. Учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, ветерани війни та прирівняні до них особи мають право на:
- безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;
- допомогу у військових госпіталях та інших  лікувально - профілактичних закладах;
- першочергове зубопротезування та інші.
Постановою Кабінету Міністрів України  передбачено виплату:

- щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових ,

- членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге .
Учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для:
- особистого селянського господарства – до 2 га;
- ведення садівництва – до 0,12 га;
- будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, ветерани війни та прирівняні до них особи мають право на отримання знижки за оплату:
- користування житлом;
- комунальних послуг;
- вартості палива
У розмірі: 100% для осіб з інвалідністю внаслідок війни; 75 % для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них; 50 % для учасників війни.

 

Віділ «Міжгірське бюро правової допомоги»

                                                        

 

         ЗЕМЕЛЬНІ    ПРАВОВІДНОСИНИ

 Земельні правовідносини  класифікуються відповідно до положень     земельного права та залежно від їхнього матеріального або процесуального характеру.

До першої групи  належать: земельні правовідносини у сфері права власності на землю. Земельні правовідносини у сфері права власності на землю є основоположними. Установлення тієї чи тієї форми власності на землю здійснюється після приватизації державних або комунальних земель

Правовідносини з приводу прав на землю,  виникають коли власник заінтересований у передачі прав на земельну ділянку іншим особам. У цьому разі між власником і такою особою виникають правовідносини землекористування, у межах яких обидві сторони беруть на себе взаємні права й обов'язки.

Правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням загального користування землею, — користування вулицями, майданами, проїздами, шляхами. Користування цими землями здійснюється необмеженим колом осіб і не потребує наявності в них спеціальної правосуб'єктності.

Правовідносини в галузі управління використанням і охороною земель мають місце у випадках, коли держава і місцеві органи влади виконують відповідні функції, — надання у власність чи в користування земельних ділянок з видачею та реєстрацією відповідних документів, ведення державного земельного кадастру.

Відповідно до другої групи  земельно-правові відносини поділяються на земельні матеріальні правовідносини і земельні процесуальні правовідносини.

Земельні матеріальні правовідносини виникають і здійснюються згідно з земельно-правовими нормами, якими встановлюється, визначається право на землю чи на земельну ділянку. До них належать:

- правовідносини, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов'язків, передбачених нормами права про визначення (віднесення) земель до певної категорії (сільськогосподарського призначення, транспорту, промисловості, рекреаційного, оздоровчого призначення і т. д.);

- відносини права власності на землю чи земельну ділянку (державна, комунальна, приватна);

- відносини права землекористування (постійного, тимчасового, зокрема на умовах оренди);

- відносини щодо реалізацій права на спадщину, заставу, сервітут, земельний пай;

- правовідносини, що виникають із земельних договорів: купівлі-продажу, дарування і т. д.;

- правовідносини, що стосуються правового режиму земель відповідної категорії, цільового використання та охорони, збереження її природних властивостей;

- правовідносини щодо плати за землю;

- правовідносини, що виникають з питань здійснення земельного кадастру і землеустрою.

Земельні процесуальні правовідносини складаються згідно з нормами, якими встановлюється порядок виникнення, зміни і припинення земельних матеріальних правовідносин, спосіб їх реалізації.

До земельних процесуальних правовідносин належать відносини, що складаються згідно з нормами права, якими встановлюється порядок:

а) переведення земель з однієї категорії до іншої;

б) проведення приватизації земельних ділянок, тобто зміни права державної власності на право приватної чи комунальної форми власності на землю;

в) передавання земельних ділянок сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення у приватну власність громадян, юридичних осіб України,

г) передавання земель у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди;

д) припинення права власності та права користування земельною ділянкою (гл. 22 ЗК, ст. 140);

е) вилучення, викупу земельних ділянок з метою передавання їх у власність або в користування громадянам і юридичним особам;

є) справляння плати за землю;

ж) здійснення захисту прав власників земельних ділянок і землекористувачів;

з) використання за цільовим призначенням ділянок, віднесених до різних категорій;

й) відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам втрат сільськогосподарського виробництва;

і) вирішення земельних спорів;

к) здійснення контролю за використанням і охороною земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою.

 

Відділ «Міжгірське бюро правової допомоги»

Рішення про позбавлення матері або батька батьківських прав щодо дитини приймається судом.

Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

  • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
  • жорстоко поводяться з дитиною;
  • є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • засуджені за вчинення умисного кримінального злочину щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5, лише в разі досягнення ними повноліття.

Мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Суперечка про позбавлення батьківських прав розглядається судом загальної юрисдикції в порядку позовного провадження. Позов подається до суду за місцем проживання відповідача.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав або поновлення батьківських прав. Проте суд має право прийняти рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги  інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального злочину, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, починає досудове розслідування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому він знаходиться, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена ​​батьківських прав:

  • втрачає особисті немайнові права на дитину і звільняється від обов'язків щодо її виховання;
  • перестає бути законним представником дитини;
  • втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
  • не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена ​​батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України і зобов'язує мати, батька або інших законних представників дитини відкрити вказаний особистий рахунок в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їх нього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, в якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, в яке може поселитися, або прийняти рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може в будь-який час повернутися в нього.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

 

Відділ «Міжгірське бюро правової допомоги»

asociat

Меню користувача

Районні видання

ufptnf2

online2

Міжгір’я в ретро

007

Соціальний проект

Міжгір’я спортивне

emblem mini

Фан зона ФК "ВЕРХОВИНА"

Календар подій

Січень 2021
23
Субота
10:58
mobile